«Тільки коли сам почав працювати, зрозумів, що громадам потрібна підтримка підприємства» - директор Валявської філії Валентин Галушко
Із Валентином Галушком зустрічаємося в його робочому кабінеті. Каже, що сьогодні вдягнений по-святковому, бо на 10-ту - зустріч в дитячому садочку. Планує подивитися, чи можна встановити новий паркан навколо дитсадка. Їдемо разом. Директором Валявської філії «Урожаю» Валентин Миколайович Галушко працює вже 8 років, в обробітку має понад 10 тис га землі. Свою діяльність в «Урожаї» починав як головний агроном.
У Валяву вперше потрапив під час переддипломної практики. Тоді в селі був колгосп «Перемога», в якому працювало близько 1000 осіб. Було своє радіо, по якому щоранку і щовечора роздавали наряди, й навіть газета. Майже через 20 років доля знову звела мене з Валявою – став директором Валявської філії «Урожаю». Тому все, чим живе цей край, близьке мені.
Все своє дитинство був сином голови колгоспу. З 10 і майже до 24 років я їздив разом із батьком на поля дивитися, як проростає і дозріває пшениця, як ходять полем комбайни. Батько зривав колосок і, показуючи мені закладені зерна, вчив премудростей агрономії. Я цього не розумів тоді, згодом лише усвідомив, що батько як мудрий педагог вкладав тоді в свого сина любов до землі, до праці, до людей, які працюють на полі.
Я починав простим водієм, помічником тракторної бригади й так аж до головного агронома. Пройшов усі посади в середній ланці, на кожній з яких працював не менше року. Тільки зараз, будучи директором, розумію, наскільки це важливо для керівника, адже знаю особливості роботи кожного свого підлеглого. Знаю, як спілкуватися з колективом і знаходити компроміси з громадою.
Тільки коли сам почав працювати, зрозумів, що громадам потрібна підтримка підприємства. За часів Радянського Союзу колгоспи допомагали утримувати села. За ними були закріплені садочки, школи, Будинки культури. Навіть вислів був поширений типу закріплений, як земля за колгоспом. Зараз функції колгоспу щодо утримання соціальної сфери на добровільних засадах беруть на себе орендарі, серед яких «Урожай» також.
Найважливіше слід підтримувати садочки і школи, адже діти – найбільше багатство для кожного з нас. Це наше майбутнє, про яке, крім нас, ніхто не потурбується. Тому вважаю, що треба кинути всі сили, щоб діти навчалися в комфортних умовах, мали чим зайнятися на дозвіллі. Особливо це актуально для сільської місцевості.
Свого часу коштом «Урожаю» було відремонтовано спортивний зал у Валяві. Доти він був у занедбаному стані. У Лисянці побачив спортзал із сучасним ремонтом. Дав собі слово, що зроблю все від мене залежне, щоб у Валяві теж такий був. Відтепер наш спортзал не гірший, ніж у райцентрі. Пишаюся, що вдалося зробити таку корисну для сільської молоді справу.
Стараюся дослухатися до кожного пайовика, бо в розмовах з громадою можна знайти раціональне зерно, яке потім використати в своїй роботі. Люди мають право на власну думку, а я як керівник зобов’язаний їх вислухати. Зрештою, я вдячний, що вони здають «Урожаю» свій пай, а не віддають іншому орендареві.
Перші гроші заробив на канікулах у школі, мабуть, у шостому класі. Разом з однокласниками працювали на току в колгоспі підгортали зерно і пасли телята. Зароблені гроші нам вручили вже на лінійці до 1 Вересня. За них придбав собі велосипеда.
Наряди даю о 7-ій ранку. Так робив мій батько, коли працював головою колгоспу. Таку практику застосовую і я. Ввечері треба обміркувати, що робитимемо завтра, переночувати з цим, а вранці дати доручення. Працювати люблю на повну силу, цього вимагаю й від підлеглих. Хороша робота завжди дає високі результати.
Відпочиваю взимку на полюванні. Більше 10 років щосуботи і щонеділі взимку мене немає вдома. Збираю друзів і гайда в ліс. Мій син також мисливець. Вдома зробив спеціальну кімнату, де розміщує трофеї. На стінах розвісив ікла кабана, і голови диких птахів та звірів. Якісний відпочинок приховує в собі стимул до роботи.